З історії рідної школи

У 1898 році Білозірську міністерську однокласну школу було реорганізовано  у двокласне земське училище де було вже п'ять груп і навчання продовжувалося 5 років (завідувач П.Т. Калінінський). Кількість учнів збільшилася. В різний час в школі навчалися від 90 до 120 учнів. Нове приміщення для училища було збудовано в 1900 році. Споруда дісталася у спадок Білозірській середній школі №1 і була знесена в 1995 році. У приміщенні бракувало парт, стільців, столів, класних дошок, у класах було холодно, освітлення газовими лампами було незадовільне. З 1912 року по 1919 рік кількість учнів зросла: 1-3 класів було три, в них здобували освіту 85 та 50 учнів  у 4-5 класах.

Колектив вчителів та учнів Білозірського двокласного міністерського училища.

 

Після революційних подій у 1918 році Білозірську двокласну міністерську школу було перетворено у народну трудову школу, яка так називалася до 1920 року (завідувач - Петро Мезенцев) Так у 1917-1918 навчальному році в школі було чотири 1-4 класи та дев'ять 5-7 із загальною кількістю учнів 180. Згодом школу було перейменовано на єдину трудову семирічну школу й уже в 1920-1921 навчальному році у ній здобували освіту 195 учнів, працювало 10 вчителів. У 1923 році було відведено ще одне приміщення під школу. Кількість дітей значно зросла до 250 учнів. Навчанням були охоплені не тільки діти села Білозір'я, але сусідніх сіл Дубіївки, Хацьок, Степанок, Великого Бузукова. 

Приміщення народної трудової школи.

У 1927 році в школі навчалося 395 учнів. Це був перший рік оголошеного загальнообов'язкового початкового навчання. За новими програмами Наркомосу було введено трудове навчання (політехнізація) тож для успішного виконання програми було обладнано робочі майстерні з обробки металу і дерева,  введено вивчення основ сільського господарства та агротехмінімуму. У 1929 році навчанням було охоплено 94 % дітей. У 1932 році в школі навчалися вже 500 учнів з них 12 початкових класів і чотири старших.  педагогічний колектив складав 19 учителів. У цей період було відкрито три початкові школи на території села на кутку Холоша, на кутку Капкас та в районі залізничної зупинки “Дев'ятка”. У 1934 році Білозірська семирічна трудова школа стала середньою (директор - Остапенко О.П.). В школі навчалося 520 учнів. У 1936 році здобували освіту вже 585 учнів, працювали 22 вчителі, збільшилася кількість годин на вивчення рідної мови, математики. Особливу увагу звертали на фізичне виховання, проведення екскурсій, лабораторних та практичних робіт, позакласну гурткову роботу. Значно виріс бюджет школи, внаслідок чого поповнили бібліотеки, організовали навчальні кабінети фізики, хімії, біології, географії. Відзначився результативною робота гурток юннатів під керівництвом учителя-біолога І.В. Кудрі. Юні мічурінці вирощували різні культурні рослини, досягали високих врожаїв, були відзначені на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, про їх роботу писали в обласних та республіканських газетах.  У 1940-1941 навчальному році в школі уже здобували освіту 890 учні, їх навчали 34 вчителі. Школа розташовувалася в 5 будинках. Працювала бібліотека та численні позакласні гуртки: духовий оркестр, струнний оркестр, спортивні секції, різноманітні предметні гуртки. Під час Великої Вітчизняної війни в окупації школа майже не працювала. ЇЇ майно було розграбовано, а приміщення частково використовувались під конюшню та шпиталь. Білозірська середню школу № 1 було відкрито у березні 1944 року. У той час з предметів вивчали: українську мову і літературу, російську мову і літературу, каліграфію, арифметику, алгебру, геометрію, тригонометрію, фізику, хімію, природознавство, географію, історію, Конституцію, іноземну мову, військову та фізичну підготовки, малювання, креслення, співи. До відбудови та облаштування приміщень школи залучались усі учасники освітнього процесу. Спочатку школа працювала у три зміни, з 1945 року у дві.  У 1946-1947 навчальнім році школа досягла довоєнного рівня,  навчалося - 728 учнів, з них 514 учнів 1-4 класів,  156 учнів у 5-8 класах, 28 учнів 9-10 класів. Було відновлено роботу бібліотеки, гуртків та матеріальну базу. У 1950-х роках при школі було відкрито їдальню та буфет, безплатним харчуванням забезпечувались діти-сироти.

У 1959 році було введено в експлуатацію приміщення сучасної школи, щобудовано за державні кошти. Обладнано нові навчальні кабінети фізики, хімії, біології. Ліквідовано двозмінну форму навчання дітей. При школі створено майстерні з обробки металу і дерева, обладнано автотракторний клас. У школу придбано електростанцію, автомашину ЗІС-5, трактор. Приміщення школи радіофіковане. Проте в центральному корпусі розміщувалися лише 7-10 класи, решта дітей навчалися у пристосованих приміщеннях. У 1966-67 навчальному році було вже 798 учнів. 9 класи поповнювалась випускниками дочірніх восьмирічних шкіл села. Педагогічний колектив налічував 44 особи, з них 25 мали повну вищу освіту. За три роки було значно зміцнено навчально-матеріальну базу школи: придбано нове обладнання для навчальних кабінетів, нові прилади для проведення лабораторних і практичних робіт, запрацювали 3 кіноапарати, 2 телевізори, кілька діапроєкторів, значно поповнено кабінети навчальними посібниками, побудовано нове приміщення навчальних майстерень, їдальні на 80 осіб,  гараж для автомашин.

 

1969 - 1971 роках у школі було 790-810 учнів. Працює 45 учителів. Введено профільне навчання з опанування професії водія категорії B і C та швеї-мотористки для дівчат. Для цього збудовано дві класні кімнати. Створено необхідну матеріальну базу: придбано 2 навчання автомобілі побудовано гараж на 3 автомобілі. У 1975 році здано в експлуатацію приміщення для учнів 1-4 класів, ліве крило будівлі. На наступний рік проведено перепланування частини правого крила центрального корпусу добудовано 3 класні кімнати, актовий зал, бібліотеку.Побудовано закритий стрілецький тир. Активізовано роботу з військово-патріотичного виховання учнів. Щороку 5-6 випускників школи нагороджували золотими медалями за успіхи у навчанні.  

На 1972-1982 роки зафіксовано найбільшу кількість учнів у школі - 820 дітей, які здобували освіту у 26 класах. Освітні послуги  надавали 46 вчителів. За цей період значно поповнено навчально-матеріальну базу, зокрема навчальні кабінети та майстерні. Школа перейшла на кабінету систему навчання. Придбано ще 2 навчальні автомобілі та 10 швейних машинок. 1987 по 1993 роки кількість учнів зменшилася до 650-680 осіб. Під час встановлення української незалежності значно зменшилось фінансування галузі освіти. Завдяки дирекції школи співпраці з батьками обладнано спортивні споруди та смугу перешкод з військового вишколу. За рахунок спонсорів придбано перший комп'ютерний клас.  У 2000 році проведено газифікацію котельні школи та заміну системи опалення в центральному корпусі, що дало змогу забезпечити необхідний тепловий режим роботи.  2003 році державним коштом за сприяння депутатів обласної ради придбано новий сучасний комп'ютерний клас.

В процесі децентралізації влади одним із пріоритетних завдань територіальних громад є формування мережі закладів освіти, що забезпечать потреби громади в освітніх послугах. Державні органи влади та територіальні громади забезпечують необхідні умови навчання і виховання дітей молодшого шкільного віку за місцем проживання, реалізовують засади Концепції Нової української школи, створюють передумови для встановлення відповідної профільної освіти. Створюються нові можливості для розширення державно-громадського партнерства у сфері освіти через нові підходи для співфінансування й управління закладами освіти. З 2016 року після утворення першої у Черкаській області об'єднаної територіальної громади Білозірська загальноосвітня школа стала опорним навчальним закладом по Білозірському шкільному освітньому окрузі. За час реорганізації до сьогодення зроблено значний внесок у розвиток навчально-матеріальної бази, створено належні санітарно-гігієнічні умови, впроваджено новітні технології тощо. З 2021 року Опорний навчальний заклад "Білозірська загальноосвітня школа І-III ступенів" став Білозірським ліцеєм. Оновлення відбулось і зовнішнє. За програмою Президента України “Велике будівництво” утеплено фасад закладу, змінено покрівлю.